Руслан запитує, що насправді єднає людей. У центрі уваги - ідея не просто організовувати зустрічі, а й спільно брати на себе відповідальність та чесно аналізувати, що саме приносить результат.
Руслан:
Як активіст, я хотів би, щоб багато проєктів тут, у Німеччині, були більше спрямовані на те, щоб витримувати суперечності, і, насамперед, щоб вони справді сприяли більшій соціальній взаємодії, яка б також робила ці суперечності терпимими.
Я хотів би бачити більше місць, де люди спільно несуть відповідальність, замість „доброзичливих“ інтеграційних проектів.
Можливо, це лише погляд з моєї „бульбашки“, але я справді можу сказати, що тижні дій проти расизму чи інші антирасистські проєкти отримують дуже багато грошей, але в підсумку дають дуже мало. Адже вони спрямовані на інтеграцію всередині групи, тобто група раз за разом переконується у своїй єдності. При цьому вони витрачають дуже багато грошей, хоча навіть не досягають своїх цілей, а також не можуть відкрито говорити про те, що не досягають їх. Якби я на культурному фестивалі сказав: „Якби нас тут не було, то просто не було б пельменів“ - я не маю права так говорити, що дуже шкода. Звісно, я можу це сказати, але наслідком буде те, що всі стануть дуже пасивними і більше не знатимуть, що робити. І тому я вважаю, що було б чудово, якби ми мали тут більше ідей, розмірковували нестандартно, проводили акції, які даються нам важко, але де можна перевірити: чи отримаємо ми хороші результати? Чи це справді на щось вплине? І давайте поговоримо про те, чи це дало якийсь результат.
Контекст
Руслану 43 роки, він народився в Росії, та ще дитиною разом із родиною переїхав до Німеччини. Сьогодні він працює художником і культурним посередником. Його власна історія міграції, робота з молоддю та багаторічний досвід у культурній сфері формують його погляд на те, як люди з різним походженням можуть налагоджувати взаємини та брати на себе відповідальність одне за одного.
В інтерв'ю Руслан розмірковує над тим, як можна побудувати краще майбутнє. При цьому він критично оцінює проєкти, які, хоча й мають благі наміри, але є малоефективними. На його думку, суспільна згуртованість і взаєморозуміння виникають не завдяки символічним жестам, а там, де люди діють спільно, беруть на себе відповідальність і вміють витримувати суперечності. Майбутнє для нього означає випробовувати нові шляхи, чесно аналізувати досвід і відкрито говорити про те, що насправді єднає людей.