Для Євгенії майбутнє починається там, де люди переймають відповідальність одне за одного та разом щось будують. Цей уривок розповідає про її бачення: про будинок, у якому поєднуються підтримка, зустрічі та громадська активність.
Євгенія:
Я чудово уявляю собі своє життя. Я уявляю собі величезний дев’ятиповерховий будинок із великою терасою нагорі - така тераса, що займає увесь верхній поверх, і, отже, на всіх поверхах щось є. На одному, наприклад, одна громадська організація, на іншому - інша, там якісь групи для літніх людей, тут у мене соціальна служба догляду. Там ще у мене діти-комп’ютерники, вони пишуть програми, вони вже організували теж щось своє, і пишуть якісь класні програми для тих, кому це потрібно. Тут якийсь склад гуманітарної допомоги, знизу, куди всі можуть приходити. Тут якесь кафе, яке, можливо, ще хтось взагалі спонсорує, і люди, які просто приходять і п’ють каву чи чай, і навіть нічого за це не платять.
Ну, такий собі, сповнений життям, такий собі будинок, і всі працюють сумлінно.
Найголовніше, що, до речі, для мене теж важливо, бо я вже зараз періодично виступаю в ролі роботодавця, і я розумію, як це важливо, коли люди працюють сумлінно. І, до речі, це не залежить ні від чого, ні від зарплати, ні від якихось бонусів, які ти можеш давати цій людині, тобто ні від чого не залежить, просто залежить від самої людини, і якщо така команда, то, звичайно, це класно. Так, класно.
Контекст
Євгенії 64 роки, вона приїхала з України до Німеччини ще в 1991 році. Протягом багатьох років вона розвивала тут соціальні, культурні та освітні проєкти: на базі дитячої організації з’явилися нові ініціативи для сімей, пенсіонерів, служба догляду з урахуванням культурних особливостей, а з 2022 року також організації допомоги українським біженцям.
У цьому уривку Євгенія змальовує картину майбутнього, тісно пов’язану з її власною життєвою історією. Вона уявляє собі будинок, у якому збираються люди різного віку та з різними потребами: діти, люди похилого віку, біженці, волонтери та фахівці. Освіта, догляд, культура та підтримка знаходять там собі рівноцінне місце. Майбутнє для неї означає не повернення до втраченої нормальності, а спільне створення місць, де люди допомагають одне одному та беруть на себе відповідальність. „Будинок, сповнений життя“ символізує майбутнє, в якому люди після втрат, бігства та виснаження знову стають здатними до дії, підтримують одне одного та разом будують щось нове.