Катерина:
Сутність мирного життя… На початку війни ми ходили вулицями й дивилися на кафе, де сиділи німці. Вони пили пиво, вино, веселилися. І ось для нас це був такий дисонанс, тому що ми жили в тій країні, в голові. Фізично ми були тут, і ми бачили, так, ось воно… напевно, вперше в житті ти дивишся на людей, і ти розумієш, що ось воно, мирне життя. А ось в якійсь іншій країні, у твоїй, відбувається... Твоя країна робить щось таке страшне з іншою країною. Там теж так само сиділи люди в кафе, і це за мить там може все змінитися. І так, ось це, напевно, ось цей образ людей, що сидять у кафе, на вулиці, світить сонце, вони сидять, посміхаються. Ось це, напевно, це головне уявлення, одне з головних уявлень про мирне життя, це якщо так коротко висловитися, не заглиблюючись, бо зараз складно щось ще таке вигадати. Так, напевно, через те, яким це було для нас дисонансом, що ось є люди, які ось зараз, у цю хвилину, просто сидять і насолоджуються. А ти знайомий з тими людьми, у яких зараз, у цю хвилину у них кінець, у них життя руйнується, і ось ніби ти між цим усім, ти це розумієш і це відчуваєш. І, мабуть, ось ці люди, що сидять у кафе - це було просто втілення миру.  

Загалом мир для мене зараз - це щось тимчасове, що може відбуватися в певній країні в якийсь конкретний час. Це не те, що в якийсь момент буде в усьому світі, по всій землі. Це явище, яке може змінитися за одну хвилину, це те, до чого всі прагнуть, але чого ніхто ніколи не досягне. Ось. Тому що завжди, тому що людство нібито… ідеалісти говорять про мир, але це обдурювання себе і всіх. Якщо розглянути всю історію цивілізації, мирних днів було, не знаю, у рази, не знаю на скільки там порядків менше, ніж воєн. І це ідеал, недосяжний ідеал. Ось. Тим більше зараз, з урахуванням усього, що відбувається навколо, і Близького Сходу, і всього, і як би поступово все-все-все-все запалюється. Це ідеал, який ніколи не буде досягнутий.  

Чи жила я колись у мирі? Це настільки відносне поняття. Так, припустимо, у дитинстві я жила у мирі, але водночас був Афганістан.

І я жила в Радянському Союзі, „мирній країні“, але вона була мирною, тому що я була маленькою, я не знала, що, припустимо, відбувається в Афганістані.

А ті, кого відправили в Афганістан, для них це був зовсім не мирний час. Потім була Чечня, ну, що стосується Росії, припустимо, так? Потім була Чечня. Знову ж таки, залежно від того, що ти читаєш, дивишся, ти чудово живеш у мирному житті, а в сусідній республіці бомблять Грозний. Потім було ще щось, ще щось. Потім 15й–16й рік, ти тут чудово живеш у Німеччині, але там є Сирія. Знову ж таки, як до цього ставитися? Хтось може сказати: „я 40 років прожив у мирі“, а хтось може сказати – який мир? Подивіться туди, туди і туди. І це все дуже суб’єктивне поняття.