Дмитро:
Є такий досить складний термін: „толерантність до неоднозначності“. І я б сказав, що це символ того, коли люди дійсно можуть спокійно змиритися з тим, що чогось не розуміють або ще не розуміють, і не засуджують одразу, і я тут не виняток. Я теж іноді схильний до поспішних суджень і коментарів, і я також відомий тим, що іноді швидко висловлюю свою думку, а потім вже думаю: а може, це було не дуже добре. Тоді я теж критикую себе.

Я вірю, що якщо ми дійсно будемо терплячішими та розуміючими один до одного, то… Це те, що я намагаюся сказати собі: „Принаймні спробуй зрозуміти цих людей.“

Тобі не потрібно їх виправдовувати чи відразу схвалювати їхні дії. Достатньо, якщо ти спочатку їх зрозумієш“. Я вважаю, що якби ми розуміли ці обставини в житті іншої людини, розуміли, чому вона саме така, як є, чому вона так ходить, так одягається, має стільки татуювань або пахне алкоголем  - якби це було зрозуміло, я б не піддавався відразу цим упередженням чи не виносив поспішних суджень, лише для того, щоб ускладнити життя собі та іншій людині. Я вважаю, що для мене це було б таким собі центральним посланням, і, можливо, ще трохи більше поваги, щось на зразок солідарності, але й ввічливості. Для мене це різні аспекти однієї теми, яких, до речі, мені часто бракує в Німеччині. Приклад: коли люди заходять у переповнений трамвай, метро чи автобус із рюкзаком, вони часто його не знімають. Але замість рюкзака там могла б стояти або сидіти ще одна людина. Це показує мені, що люди щось забули або взагалі не навчилися, а саме — бути уважними до інших. Xотілося б, щоб так було, я вимагаю цього від себе і бажаю, щоб інші також були такими уважними, трохи більше відчували, чи є там може ще місце, і щоб ми своєю поведінкою не вилучали інших. 

Але для мене мир - це ще й тиша. Я знаю, що люди, які приїхали з України, кажуть, що їм бракує саме цих постійних новин чи сирен тощо. І крім тиші, мир для мене - це ще й така безпека, відчуття безпеки, що ти просто… Якщо я сьогодні о 23-й вийду на вулицю, а там буде відносно темно, я знаю, що зі мною нічого не трапиться. Мир для мене означає не обов’язково лише те, чого я бажаю для України, а й те, чого я бажаю для свого суспільства тут, щоб я, незалежно від того, як я виглядаю, незалежно від того, чи моя шкіра чорна, біла, червонувата, чи, можливо, навіть з сонячним опіком або ще чимось, щоб я міг бути впевненим, що зі мною нічого не трапиться, що на мене не нападуть, не образять, дивно на мене не подивляться, не оцінюватимуть і, зрештою, не ізолюють. 

Для мене це насправді теж є частиною миру, хоча раніше я ніколи не усвідомлював цього в такому контексті. До цього я відношу також соціальний мир, тобто те, щоб різні групи, об'єднання та течії ладнали між собою і не воювали. Звісно, ми не обов'язково маємо обійматися, але ми не повинні і не маємо права воювати. Тому, будь ласка, закопайте сокиру війни.