Раїса розповідає про свою матір та її ставлення до війни. Мир у повсякденному житті формується завдяки співчуттю, турботі та бажанню підтримувати зв’язок.
Раїса:
Ну, на мою родину мої контакти з українцями ніяк не можуть вплинути, бо вся моя родина дотримується тих самих принципів, що й я. У нас із чоловіком немає жодних розбіжностей ані в політичному, ані в будь-якому іншому сенсі. Плюс ще ми зсередини знаємо цю українську ситуацію, тому що він все-таки народився і виріс там. Ось у нього є проблеми у стосунках з батьками, тому що вони займають проросійську позицію. Ось з ними спілкуватися ну дуже складно. Дуже складно. Ось. А, наприклад, з моєю мамою, яка в Росії, ні, це абсолютно ніяких проблем. Інша справа, що в розмовах з мамою я не буду про це особливо розповідати з метою її безпеки. Адже є далеко не все, про що ми можемо відверто говорити. Ну, тобто, як ми жили в Радянському Союзі в цьому, так ми й живемо. Є речі, про які я просто не буду їй говорити... Тим паче, що моя мама завжди була навіть більш опозиційно налаштована до Путіна й диктатури, ніж я. У цьому сенсі ми з нею завжди співпадали.
Вона була б абсолютно... Для неї взагалі не було б питання, що я тут спілкуюся з українцями. Ну, тобто як?
Вона, наприклад, спілкується з нашими родичами, з батьками мого чоловіка, які перебувають на окупованій частині України. Вона їм телефонує, і вони їй, хоча займають абсолютно різні позиції.
Просто вона хоче дізнатися, як вони себе почувають. А їм усім трьом по 85 років. Мама і тато мого чоловіка та моя мама. І всі вони вже дуже літні люди. І для неї питання того, як вони себе почувають, як виживають, чи вистачає їм сил на все, набагато важливіше, ніж те, яку позицію вони займають по відношенню до Путіна.
Співчуття, бажання добра, здоров’я — це важливіше для людей. І мама переживає за них, мені здається, навіть більше, ніж ми. Вона щоразу мені каже: попри те, що вони мають абсолютно войовничі переконання за Путіна. І мама щоразу мені говорить: „Як мені їх шкода. Як мені їх шкода. А ви не додзвонилися до них? А я додзвонилася“.
Контекст
Раїсі трохи за 50, вона народилася в Грузії й виросла в російськомовній родині. У 2022 році вона разом із родиною покинула Росію й переїхала до Німеччини - через побоювання щодо посилення політичного тиску та можливих репресій. Її чоловік родом з України; його батьки й досі мешкають в окупованій частині країни, у той час як мати Раїси й надалі живе в Росії.
Раїса розповідає тут про свою матір та її ставлення до війни. Незважаючи на різний досвід та протилежні погляди - турбота, близькість та співчуття залишаються для неї важливішими за політичні позиції. Розповідаючи цю історію, Раїса дає зрозуміти, якого значення може набувати мир у невеличкому масштабі: підтримувати зв’язок і не втрачати з поля зору людей, якi дотримуються різних поглядів.