Війна по-різному відображається на людях. Тому для Віри солідарність - це насамперед усвідомлення того, що про біль, горе та сумніви можна говорити відкрито - і що ці почуття викличуть розуміння.
Віра:
Ми створили групу для українців, україномовних та російськомовних людей, які регулярно зустрічаються й обговорюють війну та її наслідки. Серед нас є також німці та білоруси. На початку війни ми всі були настільки травмовані, що відчували велику потребу поговорити про війну та знайти відповіді. І так якось знайшлося кілька людей, які й заснували цю групу.
Я вважаю, що це дуже допомогло всім, тобто взагалі пережити все це - як українцям, які щойно приїхали, так і тим, хто вже був тут. Росіянам, які тут мешкали, російським вигнанцям, які покинули Росію через війну та режим.
Нам вдалося створити своєрідну платформу, де ми можемо нормально спілкуватися один з одним. Ми навіть разом розробляємо нові проєкти. Це створює дуже приємне відчуття.
Іноді, коли ми зустрічаємося, ми чуємо дуже сумні історії. Усі ці історії мають там право на існування.
Я й досі вважаю, що створити цю групу було справді вдалим рішенням. Вона дає людям з різних країн можливість побачити, що серед інших людей є й такі самі люди, що всі так чи інакше страждають від війни і що є багато тих, хто не згоден із цією ситуацією. Ми маємо більше спільного, ніж того, що нас розділяє.
Контекст
Вірі 62 роки, вона приїхала до Німеччини у 1990-х роках. Після перекваліфікації вона побудувала тут нове професійне життя. Завдяки своїй роботі та особистому оточенню вона протягом багатьох років спілкувалася з людьми, які пережили міграцію, втечу або інші біографічні потрясіння. При цьому походження часто відігравало меншу роль, ніж спільний досвід та повсякденні взаємовідносини.
В інтерв'ю Віра розповідає про регулярні зустрічі між людьми, яких війна торкнулася дуже по-різному. На її думку, солідарність не виникає завдяки замовчуванню конфліктів чи поспішному примиренню. Набагато важливішою є готовність вислухати одне одного, сприймати різні життєві досвіди та, незважаючи на всі відмінності, залишатися в діалозі. Цей уривок ілюструє форму згуртованості, яка ґрунтується не на єдності, а на усвідомленні того, що люди часто мають більше спільного, ніж це спочатку видається на тлі політичних конфліктів. Саме в цьому Віра вбачає важливу передумову для взаєморозуміння та успішного співіснування.