Дар'я розповідає про те, наскільки по-різному люди сприймають війну. При цьому вона піднімає питання про те, що означає солідарність, коли для одних життя йде своєю чергою, а для інших війна й досі залишається дійсністю.
Дар’я:
Я сиджу на роботі разом із колегами і один із них їсть йогурт марки „Ehrmann“. І ось я розповідаю, що „Ehrmann“ продовжує вести бізнес у Росії і зараз там заробляє навіть більше грошей, ніж до війни. Я кажу, що Ehrmann навіть перераховує гроші на користь організації, яка підтримує російських солдатів, і про все це можна прочитати, це не вигадка.
„Ой“, - така тоді реакція, - „ми знову говоримо про війну? Може, нам тепер самим слід виготовляти йогурт? Купити корову й виробляти молоко, щоб нікого не образити?“
І я думаю собі: окей. Якщо вже немає підтримки, то хоча б трохи розуміння. А то виникає відчуття, що ти набридаєш своїми військовими історіями, ми вже трохи… Це вже не актуальна тема, у нас тут інші проблеми, помідори подорожчали на 10 центів…
Мені іноді здається, що на Заході існує така собі примусова потреба у мирі. Я пригадую один захід у Берліні біля Бранденбурзьких воріт на початку повномасштабного російського вторгнення. Туди вивели на сцену двох дітей: одна тримала на плечах український прапор, інша - російський, і потім їх змусили обійнятися. Для нас, українців, це було абсолютно недоречно. І тому такі символи, як голуб миру, мабуть, мають для нас зовсім інше значення, ніж для німців. Це не має нічого спільного з нашою реальністю і тому не має для нас позитивного наповнення.
Контекст
26-річна Дар’я приїхала з України до Німеччини незадовго до початку пандемії коронавірусу з метою отримання вищої освіти. З початку повномасштабного російського вторгнення її життя кардинально змінилося: члени її родини були змушені втекти до Німеччини, колишні контакти були розірвані, а сьогодні вона бере активну участь у діяльності українських спільнот та ініціатив з метою надання допомоги.
Дар’я говорить про таку форму солідарності, яка часто залишається непомітною: готовність вислухати, проявити розуміння та серйозно ставитися до досвіду інших. Вона болісно усвідомлює, наскільки війна відійшла на другий план для багатьох людей у Німеччині, тоді як для тих, кого вона безпосередньо торкнулася, вона й надалі визначає повсякденне життя. Тому солідарність для неї означає не лише допомогу, а й увагу, співчуття та готовність серйозно ставитися до потреб постраждалих.