Насправді Ілона хотіла заново відкрити для себе Німеччину. Натомість вона розгледіла в німецькому минулому сучасну Росію.
Ілона:
Я ніколи не хотіла до Німеччини. У моєму дитинстві батьки думали виїхати до Німеччини, я пам’ятаю, що казала: „Ні, не хочу“, і тато теж не хотів, бо до 10 років жив у Німеччині. Ось. І в мене якось щодо Німеччини завжди було таке упереджене ставлення, що, ну, якiсь погані асоціації. І я, коли зрозуміла, що, напевно, треба все-таки думати про те, куди поїхати, я подумала, що… ось я люблю Францію, незрозуміло з якої причини. Я подумала, що, напевно, у підлітковому віці багато читала всього — імпресіоністів, ось цю всю французьку романтику, Гертруду Стайн, літературу…
Я подумала, що треба закохатися в Німеччину, бо в Німеччині була культура, мистецтво, все дуже-дуже класно й цікаво. Потім прийшов Гітлер, і він просто для всіх людей взяв і нібито все знищив.
Якщо в Росії підійти до когось і запитати, що асоціюється з Німеччиною, то скажуть — Гітлер і автомобілі. І більше нічого не буде, взагалі нічого.
І я подумала, треба почати читати якісь книги, які романтизують Німеччину, або щось таке, щоб закохатися в Німеччину і захотіти переїхати до Німеччини. Як це сталося з Францією. Ось.
Я почала щось читати, і я читаю якусь книгу... І, по-перше, було дуже важко знайти книги, які були б цікавими і в яких не було б фашистів. Ось. І я починаю читати, і там починає знову потихеньку з’являтися нацист, і ось це все-все-все-все-все в цій книзі потихеньку… І я раптом усвідомлюю, що зараз читаю не про Німеччину, а про сучасну Росію. Усе відбувається так само. Ось прямо так, як там потихеньку починають ухвалювати закони — ну, у Росії ухвалювали гомофобні закони. Ось потихеньку, потихеньку, потихеньку. І я так думаю: „Блін, треба щось придумати“, бо я зараз читаю не про Німеччину.
Контекст
Ілоні 43 роки. Вона походить з Далекого Сходу Росії і переїхала до Німеччини у 2020 році як єврейська мігрантка. Довгий час Німеччина не була для неї місцем, про яке вона мріяла. Як і для багатьох інших людей у Росії, її уявлення про цю країну було значною мірою сформоване спогадами про нацизм, Гітлера та Другу світову війну. Водночас, завдяки її єврейському походженню, можливість переїхати до Німеччини завжди залишалася актуальною.
Вона покинула Росію не через якусь певну обставину, а на тлi політичних подій, які дедалі більше її непокоїли: репресії, дискримінаційне законодавство та відчуття, що країна дедалі більше рухається в бік диктатури. Ілона розповідає тут, як вона намагалася заново пізнати Німеччину через літературу та культуру. При цьому вона зробила несподіваний висновок - у прочитаних книгах вона відкрила для себе не лише Німеччину, а й паралелі з сучасною Росією. Історія Ілони показує, як історична пам’ять може стати орієнтиром для сьогодення і як погляд у минуле допомагає по-новому зрозуміти політичні процеси у власному суспільстві.