Регiна:
Щодо України… У мене батьки залишилися в Україні, у мене там рідна сестра. Щодо знайомих, друзів, то складно сказати, у мене є подруги, з якими ми товаришували 17 років, ну, скажімо м’яко, відмовилися від спілкування. Так, ось це було з їхнього боку. Ну, якщо так грубо висловитися, то мій від’їзд… А я була активною, я збирала людей навколо себе, у мене була своя група в місті. Чим би я не займалася, я завжди ділилася інформацією. На базі мого магазину, секонд-хенду, у мене залишилися списки клієнтів, і так виходить, що я ніби організувала там таке маленьке ком’юніті. І у мене добре виходило організовувати, ось саме.

Коли я поїхала,то вдома, в Україні, багато хто образився — казали, що я їх покинула. І це ще м’яко сказано, бо були й жорсткіші слова про мій від’їзд.

Але я їх розумію, справді розумію. Тому що моя донька тоді залишилася в Україні — вона може собі дозволити приїхати і до Європи, і назад, так? І вона каже мені: „Мамо, залишатися там зараз дуже важко“. І я, як психолог, розумію, чому люди змінюються під тиском усього цього. Можливо, як людина я хотіла б, щоб усе було інакше, але як фахівець — я бачу, що це довготривалі процеси. Тому я не планую повертатися.

Я знаю, що це все надовго, і щоб повернутися „назад“, знадобиться стільки ж років, скільки все це тривало. А в мене немає бажання витрачати життя, щоб щось комусь доводити. Якщо все складеться добре і я знайду своє місце тут, у Німеччині, я б воліла залишитися. Просто залишитися — і більше нічого нікому не пояснювати. 

Ну, я б збрехала, якби сказала, що  немає розколу між тими хто залишився і хто поїхав. Але це не про ворожість, це про образу.  Знаєте, це більше схоже на те, коли дитину залишають. Хочеться, щоб усі були разом, бо разом не страшно. А коли людей перестають підтримувати, коли їдуть ті, хто їх підтримував, вони відчувають порожнечу, самотність і покинутість. Це не про ворожнечу. Вони думають, що якби ми всі залишилися, нам би було легше. Але я не знаю, чи було б легше, не знаю. Проте цей розкол є. Знаєте, як у психологів є поняття, що в кожного є внутрішня дитина і дорослий усередині? Ось це теперішній стан, через те, що ця внутрішня дитина ображається, і вона може чинити, як діти, може підійти і вдарити тебе. Але це не означає, що дитина тебе не любить. Це означає, що в цей момент вона тільки так може проявити свої почуття. І от зараз в Україні відбувається те саме. Те саме.